дисципліна

дисципліна
I -и, ж.
Твердо встановлений порядок, дотримання якого є обов'язковим для всіх членів даного колективу. || Витриманість, звичка до суворого порядку.
••

Договірна́ дисциплі́на — своєчасне та належне виконання зобов'язань по договорам.

Емісі́йна дисциплі́на — дотримання емітентами встановленого режиму емісійних операцій.

Ка́сова дисциплі́на — дотримання підприємствами, організаціями та установами правил приймання, зберігання та витрачання готівки.

Трудова́ дисциплі́на — суворе дотримання встановленого режиму праці.

Фіна́нсова дисциплі́на — обов'язковий для усіх об'єднань, підприємств, установ, організацій та посадових осіб порядок здійснення фінансової діяльності.


II -и, ж.
Галузь наукового знання, навчальний предмет.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Игры ⚽ Нужен реферат?

Смотреть что такое "дисципліна" в других словарях:

  • дисципліна — 1 іменник жіночого роду порядок дисципліна 2 іменник жіночого роду навчальний предмет …   Орфографічний словник української мови

  • дисциплінарний — прикметник …   Орфографічний словник української мови

  • дисциплінка — іменник жіночого роду розм …   Орфографічний словник української мови

  • дисциплінований — дієприкметник …   Орфографічний словник української мови

  • дисциплінованість — іменник жіночого роду …   Орфографічний словник української мови

  • дисципліновано — прислівник незмінювана словникова одиниця …   Орфографічний словник української мови

  • дисциплінувати — дієслово недоконаного і доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • дисциплінуватися — дієслово недоконаного і доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • дисциплінарний — а, е. Прикм. до дисципліна I. Дисциплінарний статут. || Зв язаний з порушенням дисципліни. •• Дисципліна/рна відповіда/льність одна з правових форм впливу на порушників трудової дисципліни. Дисципліна/рне стя/гнення покарання, що накладається за… …   Український тлумачний словник

  • дисциплінований — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до дисциплінувати. 2) прикм. Який незмінно дотримується вимог дисципліни, правил поведінки і т. ін.; організований, витриманий. || рідко. Здійснюваний на засадах, принципах твердої дисципліни …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»